підсумок двох тижнів відсутності

Тут мало б бути ще кільканадцять сторінок практики, але, дякуючи відсутності інтернету, вони забарились.

Отже, короткий опис всіх моїх досягнень (якщо їх можна так назвати) за останні два тижні:

1. практика - найостанніше, чим я б хотіла зайнятися цим літом,

а тепер пояснюю чому: мої відредаговані статті поперекреслювані стопятсот разів головним редактором. Ну тут нормальні люди не мають здивуватись - це звичайні будні практиканта, АЛЕ не тоді, коли тобі допомагав редагувати, вказуючи на помилки, замредактора. ДЯКУУУУУУУЮ! через певні особисті невирішені проблеми між головним редактором і його заступницею (котра раніше була голредактором) під обстріл потрапили мої доробки. Та й тут не все так просто. Далі цікавіше : мені відмовили в публікації статей, але сказали, що будуть статі інших з моїм прізвищем :О почуття несправедливості просто випирало і я вирішила відіслати їх куди подалі і шукати якесь інше місце практики. Не пройшло й тижня, як я дізналась, що ще одна моя стаття таки вийшла в "Голосі Покуття" і моя характеристика та звіт практики (написані мною) вже підписані і пропечатані. Юххуув, -подумала я,- нехай публікують далі. Але вчора в номері газети не було жодної моєї публікації і навіть чужорідної з моїми ініціалами. Тепер голредактор запевнює, що все буде добре, а мені хочеться відіслати його до лісу, аби писав про диких кіз та кабанів, а не робив проблеми на пустому місці. Так, я дещо зла, але маю виправдання. Мало того, що я стикнулась з байдужим ставленням, намаганням сфальсифікувати доробок та ще й стала поміж двох вогнів. ЦЕ друга моя практика і після неї бажання проходити ще якусь відбилось поовністю. Журфак, я тебе люблю, але таким макаром в нашій країні журналістом бути не те що не вигідно, а й нечесно, несправедливо та негідно. 

2. Львів потішив Wiz-artoм

просто надзвичайно!! обов"язково переглянути все, що там було!!

3. все-таки пора відремонтувати зеніти і продовжити сімейну традицію :33